26 квітня 2017 року виповнюється 31 рік з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття.
Ця біда підкралася непомітно… Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула одна людина — Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася під реакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду -131 ( період напіврозпаду 8 днів), цезію -134 (період напіврозпаду 2 роки),цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію -90 (період напіврозпаду 29 років). Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла (від горіння запасів графіту), з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року.
Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже три з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця. Це лихо навіть уявити страшно. Воно забрало безліч життів; позбавило дитинства ще зовсім маленьких дітей, які ще донедавна спокійно гралися у дворі.
Ми схиляємо голови перед тими людьми, які не шкодуючи власного здоров’я та життя, врятували людство від загибелі.
Пам’ятаймо про це і молімося, щоб ця трагедія не сталася знову.
