День пам’яті жертв голодомору
«Голодомор, небачене страхіття,
Що холод навіває крізь роки,
Що серце кригою до сліз стискає.
Й скорботу розливає навкруги…»
Голодомор… Від одного слова стає моторошно. Скільки болю та страждань несуть у собі ці дев’ять літер.
Серед нескінченної кількості питань лиш одне залишається при згадці цих страшних років. Чому? Та, на жаль, відповіді немає…
21 листопада пройшла лінійка, присвячена вшануванню пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років, яку організувала Медведкова Г.Д (викладач англійської мови). У цей день кожен із нас усвідомлює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.
Зараз, коли ми маємо все необхідне для життя, можемо тільки уявити наскільки складно було у ті часи. Людей охоплювала мученицька смерть. Голод… Йому все одно, чи це тендітна жінка, чи беззахисна дитина, чи кремезний чоловік, він забирав усіх. Голод не має жалю, у нього є своя місія: мучити, калічити, винищувати. Він без стуку заходив у кожну хату, мов безжалісний злодій, та силою забирав людські життя.
Організатори голодомору свідомо виймали з українців хліборобську душу, ламали хребет нації та провокували канібалізм.
Пам’ять – це все, що в нас залишилось. Наш найсвятіший обов’язок – не забувати всіх невинно закатованих.
Ми повинні зробити усе, щоб таке ніколи не повторилося знову. Життя має керуватися любов’ю та людяністю, а не жорстокістю й ненавистю…
Автор: Коваленко Олександра
