Мені радісно і приємно писати про дві перемоги своєї учениці Ільченко Юлії. Рідкісний, незвичайний талант Юлії засяяв феєричною перемогою на XVI Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика та VI Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка. Раніше серед випускників училища були переможці і призери цих конкурсів (Тирон Олександр, Бойко Катерина, Сміхун Євгенія). Та й сама Ільченко Юлія за перемогу у IV мовно-літературному конкурсі імені Т. Шевченка отримувала стипендію Президента України. Але щоб перемогти одразу у двох конкурсах – це вперше! У чому ж секрет перемоги цієї талановитої дівчини?
Перемога Юлії – це результат її таланту помноженого на працьовитість, наполегливість і розумну амбіціозність. Повірте, кожен Юлин твір-роздум, відгук чи рецензія – це невеликі літературні шедеври.
Я не перестаю дивуватися тонкому вмінню своєї учениці зрозуміти і розкрити теми важких конкурсних творчих завдань. На цьогорічному мовно-літературному конкурсі імені Т.Шевченка була тема «Українська національна ідея: поради Тараса Шевченка». Дівчина не просто розкрила її, а завершила роботу чудовим філософським віршем.
У морі Світовому, серед шторму,
Де ходять грандіозні кораблі,
Пливем і ми, маленький синій човник,
У пошуках жаданої землі.
В нас на борту немає контрабанди,
У нас нема гармат – ми не ведем війну.
Тому так бісяться великі капітани
З піратських суден. І не знають сну.
Тому вони стріляють нам у спину,
Тому вони вітрила наші рвуть,
У штиль на морі підіймають хвилі
І нашої погибелі все ждуть.
Нелегко ж нам так дертися крізь хвилі,
І десь ще загубився капітан.
Та все пусте – ми напнемо вітрила,
Ми не здамось ніяким ворогам.
Хто боягуз, той хай стрибає в воду,
Пливе на світло інших кораблів.
Це нам додасть у човнику пробоїн,
Але хоча б поменшає щурів.
Ті ж, хто лишається, тримайтеся за борт:
Гойдатиме нас хвилями добряче.
Титаніки пішли б уже на дно,
Але не тонуть ці козацькі чайки.
Ми випливем. У списку тих, що вижили,
Опублікують наші імена.
Кричатимуть і «Таймси», і «Провісники»:
«І слава Україні, і хвала!».
Від природи Юлія наділена тонким почуттям бачити і відчувати прекрасне. Саме це і допомагає їй у написанні зворушливих творів-роздумів. Юля багато читає творів українських та зарубіжних письменників, черпаючи в них зерна для своїх літературних досліджень. А ще учениця захоплюється англійською мовою, твори англомовних письменників читає в оригіналі. Пише чудові вірші рідною мовою.
Сила Ільченко Юлії – в умінні долати внутрішню скутість. Я пам’ятаю, як вона три роки тому з острахом вийшла на сцену, а зараз це справжній майстер-декламатор.
Краса її душі розкривається, коли вона читає вірші. Згадую Юлію у ролі Ліни Костенко на літературному вечорі «Нескорена» (до 85-річчя від Дня народження поетеси). Ось вона – сильна і красива у філософській ліриці улюбленої поетеси, і ніжна у віршах про кохання.
Цього року Ільченко Юлія закінчує училище. Вона претендент на нагородження золотою медаллю «За високі досягнення у навчанні» і диплома з відзнакою.
Від щирого серця бажаю Юлії, щоб усі її мрії здійснилися, щоб зерно її таланту впало на благодатну землю і дало елітні сходи. Сходи, що забуяють щедрою нивою, даючи дівчині впевненість у майбутньому.
Сарбаш Т.М., викладач української мови.
