Ви зараз переглядаєте Гра «Я люблю Україну»

«Я люблю Україну»

«Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
»

Василь Симоненко

Інтелектуально-розважальна гра «Я люблю Україну» розпочалася саме зі слів Василя Симоненка, бо кожен рядочок обвитий любов’ю до рідного краю. Гра була досить незвична, бо це був справжній двобій команд. Перша команда «Корифеї» – учні нашого училища:

  1. Пеньков Богдан (капітан)
  2. Анопрієнко Альбіна
  3. Парака Олена
  4. Козлова Катерина
  5. Синьоока Олена

Друга команда «Ерудит»  – учні школи:

  1. Глива Єгор (капітан)
  2. Борисенко Юлія
  3. Синьоока Анастасія
  4. Гнідий Олег
  5. Саржан Арсєній

Змагання оцінював незалежний суддя Сарбаш Т.М (викладач української мови та літератури). А ведучими були учні училища Самофал Ірина та Удовіченко Костянтин.

Гра складалася з чотирьох раундів:

  1. «Рідна мова моя».

В цьому раунді було два конкурси. «Перекладач», де потрібно було перекласти 10 словосполучень з російської на українську мову  та «Приказка», в котрому за дві хвилини потрібно було продовжити якомога більше приказок.

  1. «Великі українці».

Він також складався з двох конкурсів: «Хто це?», «Чий це портрет?». В першому проектувалися на екран прізвища відомих українців, за якими потрібно назвати чим вони займались. А в другому на стендах були розташовані фотокартки деяких відомих людей та командам роздали таку ж кількість підписів, які гравці розвішували під портретами.

  1. «Впізнай».

Він теж містить два етапи. «Міста України», де на екрані проектувалися фотографії різних міст України та гравці повинні були назвати, що саме зображено. Та конкурс  «Хто я?», який був більш складніший ніж усі інші. Один з учасників, якого назве суддя, повинен підійти до планшету. На цьому планшеті портрет, але замість обличчя отвір. Учасник мав право задавати будь-які питання, що до того, хто він… Команда, в свою чергу, повинна казати тільки «Так» або «Ні».

  1. «Швидше, швидше…».

Четвертий раунд складався з трьох невеликих конкурсів. Першим був конкурс «Далі, далі…», де потрібно було за дві хвилини дати якомога більше правильних відповідей на питання. Другим був конкурс «Хто швидше складе слово?». Чотирьом учасникам з команди видали таблиці з написаними літерами, ведучі називали слово, а вони його швидко складали. А третій конкурс мав назву «Знайди помилки».  На екрані проектувалися знімки на яких була помилка, котру потрібно було знайти швидше за команду суперника.

В цьому змаганні перемогу здобула команда «Корифеї» з рахунком 83:79. А команда «Ерудит» здобула безцінний досвід, та, я гадаю, в наступному році вона обов’язково повернеться за тріумфом.

Таке різноманіття цікавих конкурсів, які учасники з легкістю проходили, дає зрозуміти, що наша молодь розумна та кмітлива. Вона ніколи не стоїть на місці та стрімко розвивається культурно. Це не може не тішити, бо це майбутнє української нації і нашої країни!

 

Автор: Коваленко Олександра